Коли сон знає більше за вас
Головна / Блог / Коли сон знає більше за вас
Кілька років тому одна учасниця терапевтичної групи принесла сон, який не давав їй спокою вже багато тижнів. У сні вона стояла на вокзалі з валізою, чекала на потяг, але ніяк не могла знайти свій перон. Вона бігала між платформами, заглядала в розклад, запитувала дорогу в незнайомих людей, але щоразу потяг відходив без неї. Щоранку вона прокидалася з відчуттям тривоги й втрати. Вона намагалася зрозуміти, що означає цей сон, шукала пояснення в сонниках, читала різні тлумачення символів, але жодне з них не викликало внутрішнього відгуку. Коли ж ми почали працювати зі сновидінням у терапевтичній групі, поступово відкрилася зовсім інша історія. У реальному житті ця жінка вже кілька років жила між двома рішеннями. Вона давно відчувала, що старий етап її професійного життя завершився, але не наважувалася зробити крок у новий напрямок. Зовні вона пояснювала це нестачею часу, обставинами чи потребою ще трохи підготуватися. Усередині ж жила тривога перед змінами. І тоді стало зрозуміло, що сон був зовсім не про вокзал і не про потяг. Він говорив мовою образів про той внутрішній стан, який вона проживала щодня. І саме в такі моменти я вкотре переконуюся, що сон дуже часто знає про нас значно більше, ніж ми готові усвідомити на рівні логіки.
Мені завжди було складно погодитися з популярною ідеєю, що існують універсальні словники символів, здатні пояснити будь-яке сновидіння. За багато років роботи зі снами я бачила тисячі різних образів і жодного разу не зустріла двох однакових історій. У гештальт-терапії ми спираємося на феноменологічний підхід. Це означає, що досвід кожної людини є унікальним і не може бути зведений до готової схеми тлумачення. Якщо двом людям насниться собака, це зовсім не означає, що сон говорить про одне й те саме. Для когось собака буде символом безпеки, для когось — джерелом страху, а для когось — спогадом про дитинство. Значення образу народжується не в соннику, а у внутрішньому світі людини. Саме тому гештальт-терапевт не поспішає пояснювати сон. Натомість він допомагає людині зустрітися з ним. Який цей ліс, який з'явився у вашому сні? Які почуття викликає цей будинок? Як почувається ваше тіло поруч із цим образом? Що відбувається всередині, коли ви знову повертаєтеся до нього? У таких запитаннях немає бажання знайти правильну відповідь. Є бажання наблизитися до живого досвіду, який стоїть за символами.
Чим довше я працюю психотерапевткою, тим більше переконуюся, що людська психіка значно мудріша, ніж ми звикли думати. Вдень ми живемо у світі логіки, планів, пояснень і раціональних рішень. Ми аналізуємо, контролюємо себе, намагаємося бути послідовними та зрозумілими. Але значна частина нашого внутрішнього життя відбувається поза межами свідомого контролю. Там залишаються непрожиті почуття, невисловлені образи, незавершені стосунки, невизнані бажання і страхи, на які не вистачило часу або сміливості подивитися вдень. У гештальт-терапії існує поняття незавершеної ситуації. Це будь-який досвід, який не був прожитий до кінця і продовжує забирати психічну енергію. Дуже часто саме такі переживання приходять до нас у сновидіннях. Психіка ніби повертає людину до того місця, яке потребує уваги. Не для того, щоб покарати або налякати. А для того, щоб завершити те, що колись залишилося відкритим. Іноді це може бути стара образа. Іноді — втрата, яку не вдалося оплакати. Іноді — вибір, який давно чекає на рішення. Сновидіння дуже рідко повідомляє нам майбутнє. Натомість воно часто показує те, що вже відбувається всередині нас.
Мені близький підхід Фріца Перлза, який пропонував дивитися на кожен образ сновидіння як на частину особистості самого сновидця. Коли людині сниться старий будинок, темний ліс, дитина, вовк або навіть чудовисько, ми можемо поставити собі цікаве запитання: якщо це частина мене, то яка саме? Іноді найстрашніший персонаж сновидіння виявляється тією силою, яку людина багато років стримувала або боялася проявити. Іноді зачинені двері символізують можливості, які вона сама собі не дозволяє побачити. Іноді покинутий будинок нагадує про частину життя, яка залишилася без уваги. Але зрозуміти це лише через аналіз неможливо. Тут починається простір арт-терапії.
Саме в роботі через малюнок, колір, форму й образ відбуваються одні з найцікавіших відкриттів. Коли людина малює свій сон, вона перестає пояснювати його і починає взаємодіяти з ним. На аркуші раптом з'являються деталі, яких вона не помічала. Виявляється, що страшний ліс намальований теплими кольорами. Що величезний будинок займає лише маленький куточок аркуша. Що чудовисько виглядає не агресивним, а самотнім. Іноді достатньо намалювати образ, щоб побачити його зовсім інакше. В арт-терапії ми працюємо не стільки з інтерпретацією, скільки з переживанням. Через творчість людина повертає собі контакт із власними почуттями. І дуже часто саме там народжується справжнє усвідомлення. Не те, яке можна прочитати в книжці, а те, яке відчувається всім тілом.
Сучасна нейронаука також дедалі більше підтверджує важливість сновидінь для психічного життя людини. Під час сну мозок не відпочиває в тому сенсі, як ми звикли думати. Він продовжує працювати з інформацією, інтегрувати досвід, обробляти емоції та встановлювати нові зв'язки між подіями. Дослідники сну, зокрема Метью Вокер, описують, наскільки важливу роль сон відіграє у формуванні пам'яті та емоційній регуляції. З точки зору нейрофізіології сон допомагає нам осмислювати пережите. З точки зору психотерапії він допомагає зустрічатися із собою. Ці два погляди не суперечать один одному. Навпаки, вони дедалі частіше доповнюють один одного, показуючи, наскільки складною і водночас мудрою є людська психіка.
Можливо, одна з найбільших втрат сучасної людини полягає в тому, що ми поступово розучилися слухати власний внутрішній світ. Ми чудово навчилися шукати відповіді зовні, але значно рідше звертаємо увагу на те, що відбувається всередині. Сновидіння повертають нас до цього діалогу. Вони нагадують, що психіка розмовляє не лише словами. Вона говорить образами, кольорами, відчуттями, символами і переживаннями. Іноді один сон може розповісти про нас більше, ніж кілька годин раціональних роздумів. Не тому, що він містить магічне знання, а тому, що звертається до тієї частини особистості, яка бачить ціліснішу картину нашого життя.
Робота зі сновидіннями та незавершеними ситуаціями є одним із модулів авторського Арт-терапевтичного проєкту Людмили та Романа Підлипних, який уже пройшов 77 успішних запусків. За ці роки я багато разів спостерігала, як звичайний на перший погляд сон ставав початком важливих внутрішніх змін. Не тому, що містив готову відповідь, а тому, що допомагав людині побачити себе глибше. Саме такі внутрішні процеси ми досліджуємо в проєкті «Розправ крила» — уважно, бережно і без готових інтерпретацій. Бо справжня цінність сновидіння полягає не в тому, щоб дізнатися, до чого сниться потяг або собака. Вона полягає в можливості зустрітися з тією частиною себе, яка іноді знає про ваше життя значно більше, ніж ви готові визнати вдень.
Автор: Людмила Підпипна - арттерапевт, гештальттерапевт, дійсний тренер Національної Асоціації Гештальттерапевтів України, кандидат психологічних наук
Арт-терапевтичний проєкт Підлипних https://pidlypna.com/artproekt
«Жіночі сценарії в казках». Авторський проєкт Людмили Підлипної https://pidlypna.com/kazka
«Чоловічі сценарії в казках». Авторський проєкт Людмили Підлипної https://pidlypna.com/4kazka
«Розправ крила». Наставницько-терапевтичний проєкт https://pidlypna.com/rozprav-kryla
«Мова образів: арт-терапія в практиці гештальт-терапевта». Спеціалізаця НАГТУ https://pidlypna.com/art-geshtalt